Мирянське життя

Двадцять років наша Українська держава переживає перехідний період. Перед ними — десятиліття чи й століття життя під окупацією чужих держав, які не були зацікавлені в тому, щоб в Україні щось розвивати, а радше навпаки — намагалися не допускати до розвитку, а іноді, навіть, щоразу більше обмежували будь-які можливості чогось кращого. Визвольні змагання першої половини XX століття — це був період, коли наші предки старалися вирватися з пут, однак, попри численні жертви, їхні зусилля не увінчалися успіхом. Одне, що вони нам залишили як прекрасну і дорогоцінну спадщину — це мрія про самостійну, незалежну, розвинену Українську державу. Два десятиліття тому, український народ отримав вимріяний, але неочікуваний Божий дар — зажив у рідній державі. Відтоді з більшим чи меншим успіхом намагаємося подолати залишки минулого та перейти до статусу нормальної, в повному значенні того слова, демократичної держави, в якій кожен громадянин почувається вільною людиною у справді вільному суспільстві.

У неділю 29 січня, у Відні, в кафедральному соборі Св. Стефана проголошена блаженною Гільдеґарда Бурджан (1883-1933), засновниця Сестер Соціального Милосердя. Процес беатифікації розпочав в 1963 році майбутній кардинал, архієпископ Відня Франц Коніґ. Кардинал Анджело Амато, префект Конгрегації у справах канонізації святих, очолив церемонію беатифікації. Бурджан народилась 30 січня 1883 у Німеччині, у місті Ґерліц на річці Нейсе, яке згодом відійшло до Польщі в результаті зміни кордону між Польщею та Німеччиною після ІІ Світової війни, — як друга з черги дитина у сім’ї з іудейськими коріннями Фройнда. З юних літ Гільдеґарда відзначалася своїм інтересом до соціальним проблем та своєю свободолюбністю. Вона стала першою жінкою, яка навчалась в університеті, й стала депутатом Австрійського Парламенту. Вона завершила своє навчання в Цюріху, Швейцарія, захистом докторату з найвищою відзнакою (summa cum laude). Після укладення шлюбу в 1907 році з Олександром Бурджаном, вона виїхала на проживання до Берліну, а в 1909 році до Відня. У Відні вона стала свідком значних соціальних суперечностей. Замість того щоб нехтувати проблему серйозної бідності, вона займається соціальними проблемами.

Ці роздуми — це спроба відповісти на ті численні відгуки й запитання, які надійшли після оприлюднення Декларації однойменної Ініціативної групи. А ще — спроба самому розібратися в тому, які обов’язки моє членство в ній на мене накладає. Утім я відразу попереджую: подані нижче роздуми — мої власні та з іншими членами групи не узгоджені. Тобто пишу я про нас, але від свого власного імені. І ще одне. Мені зручніше ілюструвати свої думки християнськими аргументами, бо я — християнин. Проте в цьому немає наміру уневажнити аргументи, традиційні для інших релігій чи для людей, до віри індиферентних.

«Ми з вами перебуваємо в дуже специфічному суспільстві з погляду цивілізації взагалі. З одного боку в цьому суспільстві фактично знищене моральне коріння, і, поза сумнівом, воно повинно відновлюватись, бо без цього коріння не може бути суспільства. З іншого боку, коли ми говоримо про роль Церкви, ми маємо усвідомлювати, що весь європейський світ, європейська цивілізація перебуває вже в зовсім іншому історичному вимірі, де на зміну суспільствам, залежним від Церкви, як інституції, приходить суспільство, яке, поза сумнівом, враховує, якісь засадничі настанови моральності, пов’язані з Церквою, але яке не є воцерковленим і яке ніколи не буде воцерковленим».

«Героїчні ЗМІ» (Heroic Media), неприбуткова рекламна агенція яка пропагує культуру життя, започаткувала службу новин під назвою «Героїчні новини» (Heroic News). Їх називають «єдиним джерелом новин, яке ставить за ціль впродовж однієї хвилини подавати інформацію про головні питання життя», а служба новин складатиме різні тематичні новини на основі даних про аборти, євтаназію, дослідження над стовбуровими клітинами, стан традиційних сімей, проблему порнографії, клонування людини. Ці новини виходять двома мовами: англійською та іспанською.

Шановні читачі, прислухаючись до того, про що зараз найчастіше говорять, і згадуючи дещо зі своїх минулих літ, ставлю собі запитання: що в нашому суспільстві найважливіше? З цього приводу хочу поділитися з вами деякими думками і тим самим запросити вас замислитися та зробити для себе висновки. Наша відповідь на запитання, хто чи що для нас є найважливішим — має величезне значення в нашому житті.

Ми маємо надію на молодь — вона шукає себе, шукає кращого і має дуже тонке чуття на те, що є добре. Вона потребує прикладу та мудрого виховання. Вона має бажання вчитися і потребує вчителів. Але хто може стати вчителем? Треба, щоби ми трошки виховали справжню державну еліту. Тобто людей, які знають і виразно бажають того, що є добре для народу. Вирощувати еліту — нелегкий процес. Втім, ми не позбавлені можливостей — у нас є достатньо людей, які щиро зацікавлені в тому, щоби забезпечити спільне благо. Їм тільки треба організуватися. Ми, власне, і знаходимося у фазі первинної організації громадянського суспільства — суспільства, де громада справді мудро рішає.

7–9 липня 2011 року в Москві, у готелі «Салют» пройде фестиваль соціальних технологій на захист сімейних цінностей «За життя — 2011». Участь у форумі візьмуть представники помісних православних церков, релігійних і громадських організацій, благодійних фондів, наукового співтовариства, профільних державних установ Росії та інших країн. На форумі будуть представлені технології з організації церковно-парохіяльної роботи на захист життя і сімейних цінностей; з надання допомоги вагітним жінкам і сім’ям з дітьми; з терапії постабортного синдрому, технології інформаційно-просвітницької роботи і соціальної реклами; з правозахисницької діяльності. Делегатів запрошено взяти участь у спеціальному конкурсі проектів у різних номінаціях. Також в рамках фестивалю відбудуться виставки, майстер-класи, семінари, концерти, флеш-моби тощо.

Озброєні молотками та викрутками четверо християн, зруйнували богохульний експонат протестуючи проти його представлення на виставці в Авіньйоні. Блюзнірська фотографія, зроблена ще 1987 року, зображувала Розп’яття занурене у сечу. Організатори виставки не лише не взяли до уваги, що подібний «шедевр фотомистецтва» ображає почуття віруючих, але демонстративно розташували його в експозиції виставки у період Великого посту.

3–4 березня в Університеті Ave Maria в Неаполі відбулася конференція «Основи прав людини: вклад Католицької Церкви». Співорганізаторами конференції були: Вища Семінарія Пресвятого Серця та Школа правознавства Ave Maria. Доповіді представили історичний розвиток та дотримання прав людини від давнини до сучасності, вказуючи на вклад Католицької Церкви, зокрема таких мислителів як Св. Тома Аквінський, Франциск де Віторіа, Франциск Суарез, Блаженний Антоніо Росміні та сучасних Римських пап. Також доповідачі зосередили увагу на питаннях «міжнародного права, питаннях дотримання людських прав у Африці, Латинській Америці, Південно-Східній Азії» та "на темах свободи віросповідання, абортів та ґендеру.

До Вашої уваги промова архієпископа Сільвано М. Томазі, постійного представника Святого Престолу при Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних організацій у Женеві, яку він проголосив у вівторок на 16 сесії Ради з питань прав людини на тему «статевої орієнтації».

Натиск з метою домогтися легалізації одностатевих пар триває, це видно з того як окремі зацікавлені групи пробують переконати законодавчу владу, що слід змінити визначення подружжя (шлюбу) аби пристосувати його до останніх соціальних тенденцій. В Ірландії нещодавно обрана урядова коаліція з правоцентристської Fine Gael та Лейбористської партій оприлюднила список своїх політичних пропозицій. Згідно повідомлень ірландського інституту «Iona Institute», який захищає традиційні сімейні цінності, ліберально налаштована Лейбористська партія буде реалізовувати власну політику в сімейних питаннях. У запропонованій політичній програмі міститься вимога, щоб уряд розглянув питання одностатевих партнерств, — йдеться у повідомленні інституту, яке розміщене на його інтернет-сторінці. Мова йде про внесення змін до закону про цивільний шлюб, щоб врегулювати існуючі упущення та аномалії. Це може означати надання тих самих прав одностатевим партнерам як батькам, якими користуються і традиційні подружжя, сказано в повідомленні інституту. Крім того мова йде про визнання легального статусу за особами із  «невизначеною сексуальною орієнтацією»/ «невизначеною гендерною роллю» (англ. «transgender people»), і гарантування їм захисту з боку держави на підставі законів про рівноправність (англ. equality laws).

Зростає число організації, які стають на захист права німецьких родин не пускати своїх дітей на предмет «Статеве виховання», до якого зобов’язує держава. Причиною цього є зростаюче число ув’язнених через це батьків. Ірена Вінс (Irene Wiens) постала перед Європейським Судом з Прав Людини тому що відмовилася, щоб її діти відвідували такий предмет у 2006 р. Її чоловік уже відбув шість тижнів у в’язниці, а тепер в ув’язнені Ірена Вінс. Подружжя відмовилося посилати дітей на такі уроки, мотивуючи це тим, що даний предмет подає вседозволені погляди на людську статевість, що виразно конфліктує із їхніми релігійними переконаннями.

У Папському університеті в Римі (Pontifical Urban University) навчають професіоналів як користуватися сучасними засобами масової комунікації в умовах зростання полікультурності у світі. Агенція «ZENIT» взяла інтерв’ю в отця Лука Пандольфі, директора університетської магістерської програми з питань засобів масової комунікації в умовах полікультурної та місіонерської ситуації в світі, на тему: як дана навчальна програма готує студентів належно відповісти на виклики світу, який різко змінюється.

Ісус Христос — це скеля, фундамент на якому слід будувати людське життя, однак так багато людей будують власне життя на «піску ідеології, влади та грошей» — сказав Бенедикт XVI. Цими словами звернувся Святіший Отець до зібраних на Площі Св. Петра для спільної недільної полудневої молитви «Ангел Господній». Роздумуючи над уривком з Недільної Євангелії, в якій йдеться про два будинки: «один збудований на камені, інший — на піску», згідно слів Христової притчі.

Кардинал Анджело Баньяско перестеріг щодо хвилі нігілізму, яка руйнує в даний момент надії та сподівання, і виразно помітна у сучасній кризі освіти. Архієпископ Генуї, голова Італійської конференції єпископів підняв ці проблеми під час відвідин Папського Салезіанського університету в четвер в Римі у своїй промові, присвяченій проблемам університетської освіти молоді. Кардинал ствердив, що «корінь цієї кризи освіти — це недовіра до життя». Він додав, що криза в освіті «пов’язана із ослабленням (ролі та значення) людського інтелекту» настільки, що «що Європою бродить тривожний гість — нігілізм», який «стирає перспективи і горизонти». Архієпископ згадав, що для Ніцше нігілізм означав переконання: що «найвищі цінності втратили свою вартість».

За дорученням та з благословення Високопреосвященного Владики Ігоря, архиєпископа Львівського і адміністатора УГКЦ бажаю звернутися до Вас у справі, яка важлива не тільки для нашої Церкви, а й для всієї нашої Батьківщини. Маю на думці розбудову вищого духовного навчального закладу УГКЦ — Українського католицького університету.

Британські вчені проаналізували дані соціологічних опитувань, що проводилися протягом останніх тридцяти років і в яких взяли участь понад тридцять тисяч осіб. Учасникам пропонували відповісти на питання про те, як вони проводять свій вільний час, а також оцінити свій настрій та душевний стан. Згідно отриманих відомостей, щасливі люди виявилися соціально активнішими: вони більше спілкувалися, ходили до церкви і читали. Нещасні люди майже весь свій вільний час проводили біля телевізора.

4–6 березня в Ризі (Латвія) відбудеться міжнародний фестиваль «Sexual revolution: гола правда про стосунки», повідомляє християнський портал invictory. org. Під час триденного фестивалю учасники зможуть взяти участь у концертах, відкритих дискусіях та освітніх семінарах на тему побудови здорових міжособистісних стосунків з перспективи Божого Царства.

Єпископи Європи висловили глибокий жаль з приводу неспроможності Ради ЄС із закордонних справ досягти консенсусу щодо постанови, яка засуджує прояви релігійного переслідування і насильства щодо християн. В понеділок 27 міністрів із закордонних справ зустрілися для обговорення питання вжитку необхідних кроків для забезпечення релігійної свободи як продовження подібних заходів, вжитих іншими Європейськими інституціями. Так Європейський Парламент 20 січня прийняв Резолюцію з 19-ти пунктів «Ситуація християн у контексті релігійної свободи», а 24 січня парламентська Асамблея Ради Європи прийняла Рекомендації з 17 пунктів «Насильство стосовно християн на Близькому Сході». Серед найбільш помітних Європейський Парламент відзначив 11 вибухів 30 грудня минулого року в Іраку, в результаті чого загинуло 2 особи і було поранено 16 християн; також різанину в кафедральному соборі Сирійсько-Католицької Церкви 30 грудня в Багдаді, в результаті якої загинуло 50 християн, та вибухи в коптській церкві у Александрії 1 січня в Єгипті, в результаті чого загинула 21 особа. Далі Парламентська Асамблея Ради Європи згадала епізод у Кіпрі в часі Різдвяних свят, і вказала на необхідність розглянути питання щодо тих чинників, які ведуть до зникнення християн у згаданому регіоні.

Парламентська Асамблея Ради Європи сьогодні прийняла Рекомендації з 17 пунктів під назвою «Насильство щодо християн на Близькому Сході» (Violence against Christians in the Middle East). Попередній текст Рекомендацій та пояснювальну записку підготував депутат Італійського парламенту Лука Волонте (Luca Volontè). За Рекомендації проголосували: «за» — 125 голосів, «проти» — 9 голосів, «утримались» — 13 голосів. У документі зазначено, що на Близькому Сході християни проживають від самих початків християнства, і лише впродовж останнього століття стали кількісно зменшуватись християнські спільноти.

У сучасному світі сьогодні дуже популярний принцип «толерантності». Термін «толерантність» увійшов у публічний вжиток спершу в Англії в 17 столітті на означення терпимого ставлення до іншого християнського віросповідання, без того щоб входити у полеміку про право на істину, і відповідність чи невідповідність істині власного віросповідання (практики церковного життя). Також пов’язують походження цього терміну із підписанням Нантського едикту (1598) про конфесійну віротерпимість до гугенотів (протестантів) у Франції після Варфоломіївської ночі. Після 1960-х років було розширено зміст цього терміну, так що його почали вживати на означення стосунків між культурами, народами, представниками різних субкультур.

Бенедикт XVI підкреслив необхідність релігійної свободи по цілому світі як передумови побудови миру. Папа проголосив це перед полуденною молитвою «Ангел Господній», якою помолився разом із прочанами зібраними на площі Св. Петра. Він сказав це з нагоди святкування Світового дня миру та свята Марії Божої Матері. «Я всіх вас запрошую до щиросердечної молитви до Христа, Князя Миру, аби закінчилися будь-яке насильство та конфлікти у цілому світі», — сказав Папа.

 

Зі слів папи Бенедикта XVI, Італії потрібний «новий клас інтелектуалів». Папа висловив таку думку підчас щорічної передріздвяної зустрічі з студентами Римських університетів, яка відбулася у базиліці Св. Петра. П’ять тисяч студентів та викладачів з різних університетів відвідали цей захід, який започаткував ще папа Іван Павло ІІ в 1979 році. На зустрічі був присутній також вікарний архієпископ Риму, кардинал Агостіно Валліні. У гомілії папа Бенедикт XVI підкреслив необхідність глибинної освітньої діяльності та постійного розпізнання «за участі всієї академічної університетської спільноти, задля досягнення синтезу між інтелектуальною просвітою, моральною дисципліною та відданістю релігійним цінностям».

Один із дарів Христового Різдва — це дар справжнього миру. Ще пророк Ісайя, пророкуючи про прихід Спасителя, назвав Його: «Князем миру» (Іс. 9:6). Також Ангели, які з’явилися в Різдвяну ніч щоб звістити новину про народження Месії, проголосили прихід ери «миру на землі між людьми доброї волі» (Лк. 2: 13-14). Для віруючих Різдво — це найрадісніша і найжвавіша пора року. Чому? Бо в цей час ми переживаємо духовний дар миру, принесений до наших сердець Христом, дар який запевняє нам відчуття безпеки і спокою у сучасному неспокійному світі.

«Еліти та суспільне служіння. Християнський погляд на еліту» — такою була тема круглого столу, який відбувся в Українському Народному Домі Чернівців. Ініціювали його — комісія у справах мирян Української Греко-Католицької Церкви та чернівецьке товариство «Обнова». Учасники засідання — науковці, журналісти, священики, літератори, представники органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій мали можливість обговорити питання суспільної нерівності, служіння та панування згідно з вченням Церкви, а також проблему відсутності оцінки суспільних процесів у сучасній Україні.

Бенедикт XVI підкреслив необхідність надання можливостей Церкві висловлювати свою позицію у ЗМІ та різних засобах соціальних комунікацій. Папа звернувся під час аудієнції з таким закликом до філіппінських єпископів, які прибули до Риму в рамках візиту «ad limina», що відбувається раз на п’ять років. «Область ЗМІ та різних засобів соціальних комунікацій — це особлива сфера, де Церква повинна піднести свій належний голос» — заявив Папа.

Бенедикт XVI закликає працівників Католицьких ЗМІ служити Правді, подаючи аргументи з позиції християнської віри, роблячи спробу пояснити дійсність з євангельської точки зору. Він звернувся з такими словами підчас аудієнції для учасників асамблеї Італійської федерації Католицьких тижневиків (FISC). «Особа Господа Ісуса — це Правда, якої спрагла кожна людина. Саме завдяки зустрічі з цією Правдою, пізнанню та любові до неї, ми віднаходимо справжній мир та щастя» — пояснив Святійший Отець.

Папа звернувся з такими словами підчас зустрічі на аудієнції з новим послом Угорщини у Ватикані Габором Г’єрівані. Бенедикт XVI підкреслив важливість захищати традиційне подружжя, стверджуючи що без цієї базової клітини суспільства Європа багато втратить. «Шлюб і сім’я є основою здорового розвитку громадянського суспільства країн і народів», — підкреслив глава Католицької Церкви.

Пострадянського інтелігента лякають незвичні для вуха поєднання слів. Наприклад, «православна цивілізація». Або «православне мистецтво». Лякають, власне, не самі слова, а їх зв’язок, поєднання. Виникають непотрібні асоціації з тією системою ідеологічних координат, у якій ми всі виросли. Мистецтво? Чудово. Але чому воно конче має бути православним? І чи не означає таке «змішання понять», що мистецтво, наприклад кіно або живопис, мусить втратити свободу, ставши частиною нового ідеологічного дискурсу сучасних Росії та України?

Сьомий Колоквіум за участю Центру для міжрелігійного діалогу ісламської культури та відносин, організації яка знаходиться в Тегерані, та Папської Ради для міжрелігійного діалогу, що у Ватикані, завершився в четвер. Питання важливості релігійної свободи як невід’ємного права для гідності людини стало одним із пунктів документу, прийнятого на Католицько-Мусульманському Колоквіумі в Тегерані. Темою цього трьохденного зібрання була: «Релігія та суспільство сьогодні: Християнська і Мусульманська точки зору».

Португальські єпископи наголосили роль мирян у публічній сфері. Зі слів архієпископа, голос Церкви звучить якнайкраще. Президент Португальської конференції єпископів підкреслив роль мирян у становленні та гуманізації суспільного життя. Архієпископ Хорхе Ортега поділився своїми роздумами підчас своєї промови в понеділок з нагоди відкриття пленарного засідання конференції, яка завершилася в четвер у Фатімі.

13–14 листопада в Ірпіні на Київщині відбудеться християнська конференція Media Mobilization, яка збере журналістів, блогерів, інтернет-активістів, працівників церковних прес-центрів та лідерів християнських служінь. Учасники дізнаються про світові тренди, можливості використання соціальних медіа для лобіювання своїх ініціатив у політиці, інноваційним формам євангелізації та поліпшать журналістки навички. Серед запрошених спікерів народні депутати Верховної Ради України, відомі журналісти і блогери.

Яке майбутнє чекає католицьку пресу в умовах бурхливого революційного розвитку цифрових технологій й банкрутства багатьох газет? Зі слів президента Папської ради з питань засобів масової комунікації, майбутнє залежатиме від здатності католицької журналістики бути вірною своїй місії.

230 католицьких журналістів з 85-и країн світу, учасників чотириденного Всесвітнього Конгресу працівників ЗМІ, прийняв в четвер Бенедикт XVI. Декілька учасників конгресу поділилися своїми думками із журналістом «Зеніту» щодо своєї місії доносити Правду до світу.

«Багатством католицького журналіста є Христове Євангеліє, яке він поширює, а Бог подає йому підтримку в цьому», — каже Державний ватиканський секретар папи Бенедикта XVI. Кардинал Тарчізіо Бертоне наголосив на цьому під час своєї проповіді на Святій Літургії, у якій взяли участь близько 230 католицьких журналістів та директорів ЗМІ, які зібралися на нараду, організовану Папською Радою з питань засобів соціальних комунікацій.

Таким чином, Папа обрав тему для Світового Дня Комунікації 2011 «Правда, проголошення та правдивість комюніке життя в епоху цифрових технологій». Нещодавно Ватикан видав комюніке, в якому, цю тему «розуміють як зосередження на особі, котра є серцем всіх процесів комунікації... Правда повинна залишатися міцною та незмінною точкою опори нових медіа та цифрового світу відкриваючи нові горизонти інформації та знання».

14–18 червня 2010 року в Каршлтадському Університеті в Швеції, за участі більш ніж 1000 делегатів з питань просвіти у сфері медіа освіти та споживання готового медіа продукту відбувся Світовий саміт представників засобів масмедія під назвою «У напрямку Нового глобального бачення щодо дітей, молоді та засобів масмедія». У цьому Самміті взяли участь також делегати від міжнародної католицької організації SIGNIS.

Один щасливий чоловік нещодавно виграв $50 мільйонів доларів у лотерею в Канаді... Проте навіть якщо дехто й виграє, то залишається занепокоєння соціальними наслідками азартних ігор. Приклад цього — тривале обговорення Сенатом штату Массачусетс пропозиції дозволити діяльність трьох казино у штаті. Прихильники законопроекту стверджують, що казино створюють нові робочі місця, і запобігають тому що місцеві жителі їхатимуть до інших штатів аби витрачати свої гроші, повідомив «Тhe Boston Globe» 23 червня.

Співіснування християн та мусульман добре для громадянського суспільства, оскільки постановка питань щодо сповідування своєї віри з обох боків служить стимулом та провадить до глибшого розуміння, — каже експерт з вивчення ісламу, отець єзуїт. Це переконання отця Саміра Кхаліла Саміра, ісламського вченого та католицького богослова, який народився в Єгипті та прожив на Близькому Сході понад 20 років.

Як Католицька Церква ставиться до влади? Яка природа людського суспільства і що є першочерговим у побудові належного суспільного ладу? За якими основними принципами повинно функціонувати суспільство? Яка роль християнина у побудові справедливої держави? На всі ці запитання Церква систематизовано відповідає на сторінках Катехизму.

Як співвідносяться влада Бога і влада Держави? Відповідь на це питання можна знайти на сторінках Святого Письма. Пропонуємо Вашій увазі коротку тезисну розвідку на тему основних принципів влади та їх практичного застосування на основі Біблійних текстів. Дослідження, зокрема, заторкує теми принципу влади, як такої, функції людської влади та відповідальність віруючих перед світською владою.

1. Приносити радість своєму супругу/своїй супрузі.
2. Плекати приємні сімейні обряди, традиції вираження любові, та різні звичаї дружби.
3. Щиро та чесно розмовляти один з одним.
4. Бути вправним (володіти навиками) у важких справах й мудрим у спілкуванні. 
5. Завжди бути зверненим до іншої особи.
6. Необхідно щоб спільне життя обох супругів надихалося їх спільним баченням сімейного життя.
7. Плекати традицію спільної подружньої молитви.

Вісімнадцять років назад кілька жителів Москви та інших регіонів стали освоювати 200 гектарів землі в Калузькій області. За кілька років ініціативна група звела кілька дерев’яних будиночків, церкву, школу, їдальню і ферму. Так з’явилася дитяча терапевтична спільнота «Кітеж». Мешканці поселення — це не просто прийомні батьки, які живуть самі по собі. «Кітеж» — це одна спільнота, що має на меті адаптацію та всебічний розвиток дітей, які перенесли глибоку психологічну травму внаслідок втрати батьків.

Кожна людська особа є створіння Божим і ввірена материнській турботі Церкви. Під цим оглядом, будь-яка загроза гідності і життю людини глибоко ранить Церкву і спонукає Її до особливого свідчення Євангелія життя цілому світу. Велике занепокоєння викликає ситуація в Україні, зокрема, зміни у світогляді людей, які часто стають причинами знечулення сумління, а відтак впроваджують до різного роду моральних криз, що проявляються у різних ділянках життєдіяльності людини. Це яскраво видно на прикладі відношення до цінності людського життя від моменту зачаття аж до природного кінця і морального здоров’я суспільства.

У публічній полеміці про аборти деякі особи ще досі вірять у міф, що аборт — це благо для жінки, — каже біоетик. У цьому інтерв’ю для «Зеніту» доктор Розаріо Ларіс, хірург і викладач біоетики та основ здорового життя, говорив про сталі уявлення, які сприяють подальшій тривалості абортів та про ризики, які несуть із собою аборти для жінок та цілого суспільства.

Сьогодні наша тема — це покликання християн у (...) громадському житті. Це доволі широка тема. Настільки широка, що я написав книгу про це. Сьогодні я бажаю зосередитися, особливим чином, на ролі християн у цивільному і політичному житті нашої країни. Ключем до нашого обговорення стане таке слово як — «покликання». Це слово походить від латинського слова «vocare», що означає «кликати» (дієслово). Християни вірять, що Бог кличе кожного з нас в індивідуальний спосіб, й всіх разом як спільноту віруючих, щоб пізнавати, любити і служити Господу у нашому щоденному житті.

Батьківська громадськість, як активна та багаточисельна частина громадянського суспільства Росії, цілком і повністю підтримує ініціативи та рішення Президента РФ та усіх гілок влади спрямовані на «забезпечення нормального фізичного та психічного розвитку та морального формування особистості російських дітей, а також охорони здоров’я громадян і захисту суспільної моралі». Все це сприяло розробці Проекту федерального закону «Про обмеження обігу продукції еротичного і порнографічного характеру». Однак аналіз тексту Законопроекту та запропонованих у ньому механізмів регулювання показує, що представлений Законопроект не забезпечує реалізацію вказаних цілей, а спрямований на легалізацію порнографії та містить ряд юридичних прогалин. Це унеможливлює його прийняття у цьому вигляді без суттєвих доопрацювань.

Згідно ч.1 ст.21 «Сімейного кодексу» України шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Таким чином, відносини між особами однієї статі не можуть називатись ані шлюбом, ані громадянським партнерством (союзом). Такі відносини не можуть бути зареєстровані, оскільки державна реєстрація шлюбу здійснюється для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Так в пункті 3 статті 16 «Загальної декларації прав людини» ООН від 1948 р. сказано, що сім’я є «природною та основною ланкою суспільства» і має право на захист з боку суспільства та держави. Мова тут йде про природний союз осіб протилежної статі та їх дітей.

Історія Російського Клубу Православних Меценатів почалась в 2003 році, коли, у зв’язку зі змінами в економічному та духовному житті на межі тисячоліть приватна благодійність знову стала актуальною для Росії. За цей час, група однодумців перетворилася в могутню структуру, здану акумулювати значні ресурси для реалізації найрізноманітніших благодійних та соціальних проектів, спрямованих на зміцнення духовності в державі.

Вже кілька років у місті Кірові (історична назва «Вятка», Росія) діє Спілка вятських підприємців «Православна справа». Ціллю спілки є об’єднання православних підприємців для духовного зросту та взаємодопомоги. Серед завдань, які ставлять собі члени «Православної справи» є формування етичних принципів ведення підприємницької діяльності, катехизація серед членів спілки та благодійна діяльність.

Поняття «ґендерної рівності», на думку Святого Престолу, заідеологізоване й перешкоджає покращенню становища жінок. Архієпископ Селестіно Мільоре (Celestino Migliore), постійний спостерігач від Святого Престолу в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, підтвердив цю думку під час виступу на 54-й сесії Комісії з питань становища жінки, з нагоди 15-ої річниці Пекінської конференції.

Чи необхідно заборонити пресі публікувати карикатури, які можуть бути образливими для мусульман? Чи необхідно аби персонал магазинів утримувався від привітання «Щасливого Різдва»? Чи слід віднести до категорії порушень «розпалювання ненависті» висловлювання про те, що практика гомосексуалізму — це гріх згідно з Біблією?

1.Легалізація / декриміналізація проституції — це подарунок сутенерам, торговцям людьми і секс-індустрії.

2. Легалізація / декриміналізація проституції та секс-індустрії сприяє секс-торгівлі.

3. Легалізація / декриміналізація проституції не контролює секс-індустрію. Вона розширює її.

4. Легалізація / декриміналізація проституції примножуватиме таємну, приховану, незаконну вуличну проституцію.

5. Легалізація проституції і декриміналізація секс-індустрії примножуватиме дитячу проституцію.

6. Легалізація / декриміналізація проституції не захищає жінок у сфері проституції.

7. Легалізація / декриміналізація проституції збільшуватиме попит на проституцію. Це підвищуватиме мотивацію людей аби купувати жінку з метою сексу в набагато ширших і більш допустимих межах (діапазону) соціально — прийнятних умов.

8. Легалізація / декриміналізація проституції не сприяє охороні здоров'я жінок.

9. Легалізація / декриміналізація проституції не сприяє зміцненню права жінки на вибір.

10. Жінки, які перебувають в системі проституції, не хочуть легалізації секс-індустрії чи декриміналізації.

Те, що робить ортодоксальне християнство корисним для демократії, стосується тієї проблеми, яку можна окреслити як «створення простору для демократії». У Євангелії від Матвія, глава 22, наш Господь каже: «Тож віддайте кесарю те, що належиться кесарю, а Богові – те, що належиться Богові».

Час від часу, а віднедавна досить часто, у країнах Європейського Союзу лунають заклики відмовитися від використання зовнішніх релігійних символів (чомусь в першу чергу Християнських) у публічних місцях, мотивуючи це релігійною терпимістю та релігійною свободою. Нижче подані тези, які пояснюють де є межа між релігійною свободою і свободою від релігії.