Відкрите звернення батьків Росії про недопустимість легалізації порнографії

Батьківська громадськість, як активна та багаточисельна частина громадянського суспільства Росії, цілком і повністю підтримує ініціативи та рішення Президента РФ та усіх гілок влади спрямовані на «забезпечення нормального фізичного та психічного розвитку та морального формування особистості російських дітей, а також охорони здоров’я громадян і захисту суспільної моралі».

Все це сприяло розробці Проекту федерального закону «Про обмеження обігу продукції еротичного і порнографічного характеру» (далі — Законопроект), цілі якого заявлені у пункті 1 статті 1.

Однак аналіз тексту Законопроекту та запропонованих у ньому механізмів регулювання показує, що представлений Законопроект не забезпечує реалізацію вказаних цілей, а спрямований на легалізацію порнографії та містить ряд юридичних прогалин. Це унеможливлює його прийняття у цьому вигляді без суттєвих доопрацювань.

Батьківська громадськість не погоджується з правовим режимом стосовно порнографії.

Стаття 3 Законопроекту пропонує легалізувати розповсюдження порнографії за наявності дозволу на її розповсюдження, порядок отримання якого регулюватиметься додатковими підзаконними актами.

Жоден розсудливий батько чи мати ніколи в принципі не погодиться з концепцією, що передбачає легалізацію виробництва та обігу порнографії під контролем держави.

Культурні традиції та звичаї всіх без винятку народів Росії, загальнопоширені в російському суспільстві моральні підвалини, етичні норми, сімейні та духовні цінності (не кажучи про релігійні норми, яких дотримується значна частина громадян) несумісні з визнанням порнографії як допустимого явища.

В умовах світської держави, коли для багатьох громадян державна влада і Закон, це єдине мірило дозволеного та етичний орієнтир, офіційне державне визнання допустимості порнографії, хоча і з певними обмеженнями, буде саме по собі кроком, що вестиме до підриву моральності та дискредитуватиме державну владу.

12 вересня 1923 року в Женеві була прийнята, діюча по сьогоднішній день, Міжнародна конвенція про припинення виготовлення, зберігання та розповсюдження порнографічних предметів. 8 липня 1935 року до конвенції приєднався СРСР.

В Росії порнографія була повністю заборонена як в дореволюційний так і в радянський період. Режим повної заборони порнографії і сьогодні діє в більшості держав світу, включно з усіма мусульманськими державами, а також в Білорусії, Україні, Болгарії, Болівії, Киргизії, Туркменістані та КНР. Для такого режиму характерно загальне правило покарання у разі виробництва (заради збуту) та розповсюдження будь-якої порнографії.

Враховуючи сучасний рівень розвитку інформаційних технологій, засобів зв’язку, комп’ютерної та оргтехніки, очевидно, що технічно значно ефективніше здійснити принципову заборону порнографії, аніж здійснювати сумнівний, а практично неможливий контроль за її «законним» обігом.

Порнографічна продукція, що виготовлена або придбана в легальних рамках, згодом обов’язково стане значно доступнішою для дітей, ніж це є зараз, коли вона заборонена.

Порнографія шкодить не лише дітям, але й повнолітнім громадянам. За висновками вчених і спеціалістів, враховуючи демографічні проблеми Росії, важкі соціальні умови, високу кількість розлучень та абортів, легалізація порнографії сьогодні абсолютно недопустима.

У цій частині Законопроекту батьківська громадськість пропонує:

• змінити формулювання назви на: «Закон про заборону порнографії та обмеження обігу продукції еротичного характеру»;
• видалити згадку про порнографію з норм Законопроекту, що передбачають дозвільний порядок;
• закріпити в Законопроекті повну заборону на виробництво, обіг та пропаганду порнографії у будь-якому вигляді;
• з метою усунення протиріч в законодавстві пропонуємо також усунути слово «незаконний» з диспозиції ст. 224 КК РФ, для чого внести відповідні зміни в проект Закону «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації у зв’язку з прийняттям закону „Про заборону порнографії та обмеженні обігу продукції еротичного характеру“».

При подальшому розгляді в частині сфери дії закону і самого поняття порнографії Законопроектом в частині 2 статті 1 передбачається, що дія цього закону не розповсюджується на освітні програми, документальні матеріали, матеріали науково-просвітницького, медичного і образотворчого характеру, а також твори літератури і мистецтва, що містять еротику, в якості одного з елементів втілення ідейно-художнього задуму та не експлуатують, в якості основної ідеї, інтерес до сексу.

Подібне положення не можна назвати ніяк інакше як пропагандою та захистом порнографії. Це виклик, розрахований на повну правову і морально-етичну безграмотність всього розсудливого російського суспільства і спрямований проти інтересів дітей та батьків.

У зв’язку з широким розповсюдженням в російських освітніх та медичних сферах псевдопрофілактичних програм, що спекулють ідеями профілактики шкідливих звичок з метою сексуальної освіти дітей та підлітків («Холіс», «Твій вибір», «Зниження шкідливості», «СНІД-СТОП» та ін.), необхідно залишити заборону дії Законопроекту на всі перераховані вище програми і матеріали, окрім наукової та науково-технічної інформації.

Стаття 2, подає наступне визначення порнографії: «порнографія — це деталізоване, натуралістичне зображення, словесний опис або демонстрація статевого акту, статевих органів, що має на меті статеве збудження».

Подаючи визначення еротичної і порнографічної продукції, це положення зазначає, що ця продукція одночасно «експлуатує інтерес до сексу в якості основної ідеї» і «не має художньої цінності, не носить освітній характер».

Батьківська громадськість наполягає на тому, що:

• наявність окремих елементів еротики у творах літератури або мистецтва може завдати шкоди дітям незалежно від того, експлуатується чи ні в якості основної ідеї інтерес до сексу. Книжка, журнал чи фільм можуть містити окремі еротичні сцени або ілюстрації, що можуть привернути увагу дитини і завдати шкоди, незалежно від решти змісту.
• виокремлення із дії заборони на порнографію та еротику творів, що мають «художню цінність» є ґрунтом для масового розповсюдження подібної продукції. Відсутність чітких критеріїв художньої цінності та складність їх визначення призведе до можливості розповсюдження порнографічних та еротичних творів, в тому числі тих, що мають автора права якого захищені Законом про авторське право, незалежно від реальної художньої цінності цих творів.
• художня цінність, якщо під цим терміном розуміти якість та майстерність виконання, не лише не зменшує шкоди, яку несе порнографія, але й збільшує її, оскільки сильніше привертає увагу та підсилює негативний вплив на людину.
• художня цінність сама по собі не має статусу безумовної цінності для суспільства, не захищається законом. Коли ми говоримо про свободу творчості, в цьому випадку вона повинна бути обмежена в інтересах цілого суспільства відповідно до ст. 55 Конституції РФ.
• аби уникнути непорозумінь, пов’язаних з наявністю творів мистецтва і фольклору еротичного змісту або тих, що містять зображення оголеного тіла, мають загальновизнану культурну цінність і не ображають загальновизнаних моральних норм, доцільно використовувати юридично визначений термін «культурні цінності» в розумінні діючих «Основ законодавства в культурі». Батьки вважать, що поняття порнографія і «культурна цінність» не перетинаються.
• у визначенні порнографії доцільно використовувати не лише такі ознаки як «натуралізм та деталізація», але і «брутальна образа загальноприйнятих моральних норм». При визначенні такого явища як порнографія, необхідно враховувати, що мета Законопроекту — захист моралі. Окрім цього, необхідно враховувати, що окрім статевого акту існують й інші, у тому числі протиприродні, форми задоволення статевого інстинкту, що також можуть бути об’єктом зображення.

Матеріали, що містять еротику або порнографію, або мають за мету сексуальне збудження в жодному разі не можна використовувати в освітньому процесі за участю неповнолітніх.

В цій частині Законопроекту батьківська громадськість пропонує:

• вилучити ч. 2 ст. 1 Законопроекту;
• виділити окремою статтею згадку про те, що обмеження не поширюються на «твори літератури та мистецтва еротичного змісту, або ті, що містять зображення статевих органів, та зараховуються до загальновизнаних культурних цінностей»;
• виділити в окрему статтю згадку про те, що «наукові видання з фізіології людини та медицини, не підходять під визначення еротики (порнографії). В той же час, жодні матеріали, що мають на меті сексуальне збудження, не можна використовувати в освітньому процесі за участю неповнолітніх»;
• подати в Законопроекті наступне поняття порнографії: «деталізоване, натуралістичне або таке, що брутально зневажає гідність людини та мораль зображення, словесний опис або демонстрація статевого акту, інших форм задоволення статевого інстинкту, статевих органів, що має на меті сексуальне збудження»;
• подати в Законопроекті наступне поняття продукції еротичного (порнографічного) характеру: «такий, що містить еротику (порнографію) твір, друковані роботи, зображення, видання, мультимедійна продукція, фільми, анімаційні фільми, відео- і звукозаписи, телевізійні передачі та радіопередачі, електронні повідомлення та інші матеріали в будь-якому їх матеріальному вигляді».
• окрім цього, пропонуємо доповнити ч. 3. ст. 5 Законопроекту нормою, що забороняє використання культових (релігійних) образів під час виготовлення еротичної продукції.

Враховуючи широке розповсюдження порнографії (в тому числі дитячої) в мережі інтернет та підвищену небезпеку громадських інтересів, яка виникає у зв’язку з цим, батьківська громадськість вважає, що цю проблему потрібно детальніше врегулювати на законодавчому рівні.

В цій частині законопроекту батьківська громадськість пропонує:

• доповнити законопроект «Про заборону порнографії та обмеження обігу продукції еротичного характеру» нормами, що передбачають заходи з контролю за розповсюдженням еротики та порнографії в інтернеті, враховуючи обов’язкові норми, що регулюють правові відносини, пов’язані з наданням інтернет-послуг;
• ввести визначення: «використання мережі інтернет для розповсюдження порнографії, як кваліфікуючу ознаку (що обтяжує провину) в стт. 224, 224.1 КК РФ. Внести відповідні зміни в Законопроект «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації у зв’язку з прийняттям федерального закону „Про заборону порнографії та обмеження обігу продукції еротичного характеру“»
• в диспозицію ст. 224.1 КК РФ додати «зумисний перегляд», оскільки зумисний перегляд інтернет-ресурсів, що містять дитячу порнографію, вже сам по собі є співучастю в злочині проти дитини. У цьому випадку може і не бути «зберігання» [дитячої порнографії].

На основі сказаного вище батьківська громадськість Росії наполягає на тому, аби:

• Законопроект в запропонованому вигляді не забезпечує реалізацію заявлених у ньому цілей. Законопроект спрямований на легалізацію порнографії, що саме по собі несе загрозу моральним засадам суспільства, які охороняє Конституція Росії, а також фізичному та психічному здоров’ю дорослих та неповнолітніх громадян, суперечить діючим міжнародним угодам за участю Росії, сімейному законодавству, законодавству про освіту, Закону РФ «Про основні гарантії прав дитини», Основам законодавства РФ «Про охорону здоров’я громадян»;
• Законопроект повинен пройти серйозне доопрацювання із врахуванням зазначених вище зауважень та пропозицій.
• Прийняття цього Законопроекту у запропонованому вигляді недопустиме і його необхідно відхилити.

 

Голова центральної ради
Загальноросійського громадського руху
На захист прав батьків та дітей
«Загальноросійські батьківські збори»,
Член Комісії при Президентові РФ
із удосконалення проведення ЄДЕ,

Г. С. Авдюшин

 

Джерело: http://www.r-komitet.ru/school/razdel/claimofparents