Миряни в суспільстві

Свобода слова чи свобода від слухання?

Матс Тунехаг

Чи необхідно заборонити пресі публікувати карикатури, які можуть бути образливими для мусульман? Чи необхідно аби персонал магазинів утримувався від привітання «Щасливого Різдва»? Чи слід віднести до категорії порушень «розпалювання ненависті» висловлювання про те, що практика гомосексуалізму — це гріх згідно з Біблією? Відбуваються численні обговорення, зростає кількість суперечок щодо свободи слова і релігії в Європі та поза її межами. Серцевина цих питань — це свобода слова і свобода віросповідання. Свобода слова, передовсім, є базовим і основним правом для інших людських прав і свобод. Без забезпечення цього права (і свободи) у нас не буде ані свободи преси, ані права відкритого обговорення політичних питань, ані свободи вільного сповідування релігійних переконань, ані свободи самовираження в мистецтві чи музиці, тощо.

Декларація ООН про права людини охоплює також релігійні свободи. Стаття 18 цієї Декларації складається з трьох основних моментів: сповідувати, висловлювати (виражати) і змінювати власні релігійні переконання. Це передбачає, серед іншого, право виносити власні релігійні переконання (віру) на суспільну публічну арену, проводити відкриті зустрічі людей тієї ж самої віри, й право міняти віросповідання, тобто, пережити релігійне навернення.

Все частіше відбуваються напади на самі підвалини демократії, навіть у Західному світі. Деякі особи як представники певних груп мусульман, або прихильників секуляризованого суспільства, або гомосексуальних спільнот вимагають запровадження надзвичайних обмежень свободи слова, що негативно вплине на інші права людини.

Один приклад: у жовтні 2007 року, здавалося б невинна реклама в метро Стокгольму викликала серйозні національні дебати. Реклама, зроблена за підтримки Шведського Євангельського Альянсу (церковних спільнот), пропонувала дотримуватися правового (встановленого законом) визначення шлюбу як союзу між одним чоловіком і однією жінкою. В оголошенні було сказано: «Мама, тато, діти». Деякі відомі політики закликали заборонити такі оголошення. Вони стверджували, що окремі категорії людей, зокрема: одинокі, розлучені та «геї» — можуть розглядати подібні оголошення як образливі для них. Деякі навіть оцінювали те оголошення як провину «розпалювання ненависті».

Інший приклад: Пакистан став ініціатором винесення на розгляд резолюції від імені Конференції мусульманських країн на засіданні Ради з прав людини ООН, що відбувалося в березні 2007 року в Женеві. Головне послання та мета тієї резолюції полягали на створенні «зони, вільної від критики» Ісламу. Варто зауважити, що представники ісламських та інших недемократичних країн проголосували за прийняття резолюції, а представники демократичних країн голосували «проти».

Право і свобода висловлювати свої погляди і думки в письмовому вигляді, усно як публічна промова, і як твір мистецтва неминуче означає, що інші можуть мати інші погляди або навіть сприймати їх як свого роду «злочин». Але на цьому полягає свобода слова. Жодна людина не може гарантувати, що ніхто ніколи не образиться через повідомлення політичного, чи релігійного, чи іншого змісту. Одні скажуть, що Мухаммед — останній пророк, інші ж можуть бути не згодні. Інші стверджуватимуть, що Ісус є Богом, що для решти буде звучати смішно, а навіть образливо. Дехто може обстоювати гомосексуальні шлюби, інші виступатимуть за обмеження права на аборт. Але всі ці висловлювання (думки) є основоположними для функціонування дієвої демократії, що заснована на праві кожної людини виражати і передавати різні думки.

Свобода слова робить акцент на людині, яка говорить, і на те, що людина говорить, тобто є правом сказати що завгодно, навіть те, що не відповідає дійсності (наприклад, «земля — плоска»). Тривожною тенденцією є перехід до індивіда, який слухає, і того, що можна почути, або того як думки сприймаються іншими, беручи до уваги те, що окремі індивіди або групи осіб можуть почуватися ображеними через почуте чи побачене. Це перехід від об’єктивної сфери (того що було висловлено) до суб’єктивної сфери (того як це було сприйнято, осмислено). Це суперечить основоположній нормі принципів закону. Тож куди ми йдемо? Чи наявна тенденція зміщення до «права не бути ображеним (не зазнавати образ)» (зокрема, як у випадку мусульман і гомосексуалістів), і через те обмеження прав інших висловлювати відмінні думки? «Свобода від слухання» вбиває свободу слова. Наслідки будуть величезними, і становитимуть загрозу не тільки для релігійної свободи, а й для самої демократії — і, таким чином, для кожного індивіда.

Матс Тунехаг, автор редакційних статей на теми міжнародних справ для «Världen idag», національної газети в Швеції. Він також є президентом Шведського Євангельського Альянсу і представником з питань свободи віросповідання та свободи слова у міжнародному контексті у складі Всесвітнього Євангельського Альянсу. Він є членом Міжнародної Глобальної ради адвокатів (Global Council of Advocates International).

 

Переклад Ігора Леня

Джерело: www.europe4christ.net/index.php?id=4

Назад