Блаженна Гільдеґарда Бурджан
Zenit.org, 24 січня 2012
У неділю у Відні в кафедральному соборі Св. Стефана проголошена блаженною Гільдеґарда Бурджан (1883-1933), засновниця Сестер Соціального Милосердя (Caritas Socialis).
«Для Віденської Архидієцезії й для всієї Австрії Гільдеґарда Бурджан — це потужна особистість, про яку слід розповідати іншим» — сказав архієпископ Відня кардинал Крістоф Шенборн.
Процес беатифікації розпочав в 1963 році майбутній кардинал, архієпископ Відня Франц Коніґ. Кардинал Анджело Амато, префект Конгрегації у справах канонізації святих, очолив церемонію беатифікації.
Бурджан народилась 30 січня 1883 у Німеччині, у місті Ґерліц на річці Нейсе, яке згодом відійшло до Польщі в результаті зміни кордону між Польщею та Німеччиною після ІІ Світової війни, — як друга з черги дитина у сім’ї з іудейськими коріннями Фройнда. З юних літ Гільдеґарда відзначалася своїм інтересом до соціальним проблем та своєю свободолюбністю. Вона стала першою жінкою, яка навчалась в університеті, й стала депутатом Австрійського Парламенту. Вона завершила своє навчання в Цюріху, Швейцарія, захистом докторату з найвищою відзнакою (summa cum laude). Після укладення шлюбу в 1907 році з Олександром Бурджаном, вона виїхала на проживання до Берліну, а в 1909 році до Відня. У Відні вона стала свідком значних соціальних суперечностей. Замість того щоб нехтувати проблему серйозної бідності, вона займається соціальними проблемами.
Вона приєдналась до гуртка жінок, які намагались впровадити у життя ідеї Папи Лева XIII, висловлені у енцикліці «Rerum Novarum» (1891). Гільдеґарда відзначалась великою відданістю соціальному католицькому вченню, яка була позначена її глибокою християнською вірою, після її навернення в 1909 році, коли вона перенесла важку недугу. Вона цінувала внутрішню особисту свободу та звертала увагу на належне здорове виховання як складову процесу становлення зрілої особистості. Вона вважала, що справжня соціальна турбота полягає у вчинках допомоги потребуючим. Для неї на першому плані стояла гідність людини.
У 1912 році вона засновує Асоціацію домашніх соціальних працівників (Verein christlicher Heimarbeiterinnen), а у 1918 році вона об’єднує всі ці жіночі організації у єдину Асоціацію соціальної підтримки (Soziale Hilfe). Також вона допомагала голодуючим з Рудних гір (the Ore Mountains), доставляючи продукти харчування і налагодивши мережу сімей, які надавали конкретну допомогу (Familienhilfe), у місцевості Судетської області.
Віддане служіння
Сповідуючи принцип важливості поєднання особистих зусиль та починань з політичною діяльністю, Гільдеґарда Бурджан активно займається політикою в 1918 році. Це був час після закінчення Першої світової війни та падіння Австро-Угорської імперії. Постійна зміна соціальних структур суспільства, уважний розгляд тогочасних економічних і соціальних проблем — це були завдання, які вона поставила перед собою.
Вона вела боротьбу за рівноправність, за впровадження мінімальної оплати праці для домогосподарок, за державну підтримку для тих, що працювали у небезпечних для життя і здоров’я умовах. Вона боролася проти використання підліткової дитячої праці.
При допомозі католицького священика Ігнація Зайпеля, який після Першої світової війни був двічі канцлером Австрії, вона заснувала в жовтні 1919 року апостольське товариство Сестер Соціального Милосердя (Sisters of Caritas Socialis). Керуючись гнучкістю, Гільдеґарда відмовилась від потреби монастирського способу життя та традиційних правил для членів товариства, оскільки вони, на її думку, обмежували діяльність.
Сьогодні засноване нею товариство (згромадження) налічує кілька центрів у Відні, зокрема: хостел для матері з дітьми, садочки, клініки з догляду за здоров’ям, спеціалізовані клініки для людей похилого віку та важкохворих, денні центри догляду за хворими на хворобу Альцгеймера та склероз. У австрійській столиці згромадження опікується також госпісом Rennweg Hospice of Caritas Socialis з паліативного догляду за хворими.
Вона була прикладом невтомного служіння аж до своєї смерті 11 червня 1933 року, стала матір’ю доньки Лізи (незважаючи на намови лікарів зробити аборт через великий ризик для власного здоров’я), стала засновницею інституцій, які й донині провадять вагому діяльність, допомагаючи майбутньому поколінню.