Святі миряни — наші спільні покровителі
Святі князі страстотерпці Борис і Гліб (день пам’яті — 24 липня/6 серпня).
Брати Борис та Гліб, молодші сини князя Володимира Святославича, що трагічно загинули 1015 року під час міжусобної боротьби за великокнязівський престол, — перші святі, канонізовані давньоруською церквою. Вони є визнані як чудотворці й заступники перед Богом «за землю Руську».
Князь Борис отримав від батька Ростов, а Гліб — Муром. Після смерті батька (1015) під час міжусобної боротьби були вбиті за наказом, правдоподібно, старшого брата Святополка Окаянного. Бориса вбито на р. Альті, коли він повертався з походу на печенігів, а Гліба — поблизу Смоленська. В 1072 останки тіл Гліба і Бориса були перенесені у Вишгород і захоронені у Борисо-Глібському соборі, збудованому князем Ізяславом. В 1071 були канонізовані Церквою. В 1191 останки тіл Бориса і Гліба князь Давид Ростиславич переніс у Смоленськ.
Перенесення мощів Бориса і Гліба до нового храму синами Ярослава Мудрого 20 травня 1072 року вважається моментом їхньої остаточної канонізації. Дати їхньої церковної пам’яті, 24 липня, а також 2 травня на честь другого перенесення мощів у 1115 р. Спочатку їх почитали як цілителів, але згодом їх почитають як небесних заступників всіх руських князів, їхнім ім’ям закликають до єдності між князями.
Під час св. Хрещення Борис отримав ім’я Роман, а Гліб — Давид. Вони дуже любили церковні відправи, щоденно ходили до церкви, беручи участь у богослужіннях, милозвучно співаючи на вечірніх та ранішніх відправах. Псалми Утрені й Вечірні вони знали напам’ять. Часто читали Святе Письмо та життєписи святих мучеників. Не занедбували також військового вишколу і світського навчання, яке було потрібне їм як майбутнім правителям народу і воякам-оборонцям рідної землі перед наступами ворогів.
Церковне почитання князів було спрямоване проти негативних сил, які підривали єдність і міць давньоруської держави.
У православному місяцеслові початку XX ст. маємо три дати пам’яті цих святих: 24 липня, 5 вересня (день смерті Св. Гліба) та 2 травня (пов’язане з перенесенням їхніх останків).
Християнська доброчесність Святих князів полягала не лише у факті безневинної загибелі від руки зловмисника, але в першу чергу в тій ідеї, за яку вони віддали своє життя Богові. Вони по своїй волі добровільно вибирають смерть аби не наражати на небезпеку своїх вірних слуг та своє оточення. Літописець фіксує слова Бориса, котрий відмовляється очолити збройний похід проти Святополка: «Не здійму руки на брата свого старшого». Це моральний імператив — навіть ціною власного життя плекати мир і згоду в стосунках між братами і лад в цілій державі, це важливість принципу «спільного блага» для всієї державної спільноти. Крім того, скромність, лагідність, сумирність — ось ті якості, які характеризують святих братів Бориса та Гліба.
Нетлінні мощі св. князів Бориса і Гліба прославилися численними чудами.
Молитва до святих Бориса і Гліба
О, святі світлі мученики, що трудилися на Христовій ниві, і віру Христову по рідній землі, як золоте зерно, сіяли, і зі злої руки брата вашого окаянного погинули! Молимо вас — будьте нам, вашому українському народові, оборонцями й опікунами святими. Учиніть своєю властю святою і своїми молитвами перед небесним Вітцем, щоб наш нарід не зазнав ніколи шкоди від незгідливих рідних синів своїх і щоб окаянних між нами не було.
Благословіть нас, святі мученики за віру Христову, чесно жити, у братній злагоді до давньої сили й добра дійти та в добрій долі Господа нашого Ісуса Христа прославляти. Амінь.
Святі страстотерпці Борисе і Глібе, моліться за вашу вітчизну. Голод і злобу відженіть, міжусобиці й ворожнечу поборіть і викореніть їх з нашої землі, та від гріхів охороняйте нас.
щоб, молитвами святих Бориса і Гліба, братня любов і згода: володіли в нашому народі;
Тропар, глас 2: Правдиві страстотерпці і істинні євангелія Христового послухачі, * доброчесний Романе з незлобивим Давидом, * ви не спротивилися ворогові — братові, * що вбивав ваші тіла, а душ не міг діткнутися. * Нехай, отже, плаче злий властолюбець, * а ви, радіючи з ангельськими ликами, стоячи перед Святою Тройцею, * моліться, щоб країна рідних ваших благовгодна була * і щоб сини руські спаслися.
Кондак, глас 3: Засіяла днесь преславна пам’ять ваша, * благородні страстотерпці Христові, Романе й Давиде, * що скликуєте нас на прославу Христа, Бога нашого. * Тому, прибігаючи до ковчега ваших мощів, * приймаємо дар оздоровлення вашими молитвами, святії, * бо ви є божественні лікарі.
Тексти взято із молитовника «Прийдіте поклонімся».
Акафіст святим страстотерпцям князям Борису і Глібу — текст з літургійного ужитку Української Православної Церкви Київського Патріархату
(завантажити файл у форматі PDF)