Про українського батька і молитву
Проста причина спонукала мене висловити декілька думок про батьківський стан в Україні: я не знаю коли в Україні, наше суспільство (Церкви, родини) відзначає «День Батька»? Натрапив на три інтерпретації — друга неділя червня, третя неділя червня і третя неділя вересня.
Справа в тому, що українським суспільством керують жінки. Вони це роблять по-різному: далекосяжністю, глибшим розумінням життя, інтуїцію, Божою благодаттю, жіночими чарами і хитрістю, меркантильним розрахунком і т. д. Така історія триває століттями і названа «матріярхатом». В принципі, не біда, що в Україні «матріярхат», а в інших народах можливо «патріярхати». Не в тому проблема. Питання в балансі: щоб в родині, суспільстві і народі відігравали свою роль як жінка, так і чоловік, і тоді все буде йти гармонійно за Божим задумом. А цього в Україні не дуже видно, щоб матері мали рівноцінних помічників, які б носили своє житейське покликання у власному єстві. Мало в нас чоловіків, які, не тільки займали б провідні пости в суспільстві, а й були спроможні ним керувати.
Особливо відчутна другорядна роль батька у власній родині. Українська народна мудрість це знаменно відчула і висловлює, кажучи: «Чоловік голова, а жінка шия». І справді бачимо немало кволих мужчин, а здорових дружин, незграбних маминих синків і незалежних молодих дівчат, згорблених юнаків і виструнчених юначок, п’яних чоловіків і тверезих жінок, побожних бабць і апатичних дідусів. Ось для зв’язку із реальністю лише два приклади із Інтернету, над якими самі можете застановитися: «Мій батько п’є» із Рівна і «Молодий облажається» із Галичини. Можна продовжувати змальовувати звичні картини наших буднів, однак ціль не та.
Ствердивши, що існує дисбаланс сил в українському суспільстві на некористь чоловіків, шукаю позитивних виходів із несприятливої ситуації. Можна вказувати сильнішій частині — матерям, як вони мають допомагати батькам. Це добра можливість. Але я тут не хочу пропонувати способів як накормити голодного, а радше, як його навчити рибу ловити для того, щоб сам міг себе пригодувати.
А в цій картині нашого життя, вода є образом Бога-Творця, риба —щастя, самовираження, а вудка — це молитва. Оскільки більшість українських чоловіків, правдоподібно, хрещені в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, то я їм пропоную вчитися молитися. Бо, як пише св. Іван Золотоустий: «Ніщо не може рівнятися з молитвою. Вона й неможливе робить можливим, важке — легким, невигідне — вигідним (Слово 4, Про Анну).
Щоб знати як це зробити, не треба видумувати велосипед, бо вже від десяти років (із 2000 р.) в Україні існують спільноти «Матері в молитві», де жінки приходять, щоб просити гідності в Бога, та нею ділитися із родиною та суспільством. І це в багатьох випадках їм вдається! Ці спільноти знаходяться в різних Церквах — православній, греко-католицькій, римо-католицькій. Про цей міжнародний досвід читайте на сайті: http://mothersprayers.mpweb.co.uk/uk/welcome.html. В Україні — «Матері в молитві» переважно в УГКЦ і про їхню історію і стан можна прочитати на сайтах: http://www.laityugcc.org.ua/laici-ugcc/articles/mothers-in-prayer.html; http://www.dubnougcc.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=16:2009-09-19-11-23-35&catid=3:2009-09-02-13-55-32&Itemid=4.
Це саме пропоную робити батькам. Вистарчить трьох чоловіків, щоб розпочинати спільно молитися в групах «Тато в Церкві»! Нижче подаю пропозиції, як це робити, в молитовничку «Татова молитва». Радьтеся завжди у своїх духовних наставників і просіть їхнє благословення на добру справу.
Молитвами Господа і Бога нашого Ісуса Христа!
о. Михайло Димид,
Джерело: http://www.risu.org.ua/ua/index/blog/~Dymyd/36162/