Оновлена парафія — ядро громадянського суспільства
Про розбудову України в різних середовищах говорять по різному. І кожне середовище омріює «свою» Україну. В нашій сім«ї ми молимося: «Господи, сотвори Україну вільною, сильною, християнською Державою!» Проте багато років, роздумуючи над національною ідеєю, над ідеєю, котра б об’єднала українців в розбудові своєї Держави, не знаходив цього «золотого» ключика, який відкрив би нам двері до нашого щасливого майбутнього. Хоча дві великі думки щодо об’єднавчої національної ідеї мені пощастило почути.
Першим цю думку висловив в позаминулому столітті великий Пантелеймон Куліш: «Національна ідея — не що інше, як дотримання Закону Божого...» Друга думка прозвучала кілька років тому в одній приватній розмові. Її озвучив сучасний український мислитель Мирослав Маринович: «Українська ідея визріє в Україні тоді, коли створиться критична маса високодуховних християн».
Ось такі дві взаємодоповнюючі себе великі думки мені були подаровані долею. Ось тобі і сформульована національна ідея! Але ж, разом з тим, давно відомо, що освічені люди прекрасно знають і Закони Божі, і моральні приписи, і юридичне право, і багато іншого, проте, володіючи цими знаннями, високодуховними християнами Україна останнім часом відчутно не приростала. У чім справа? Адже з кожним роком духовні семінарії і академії випускають все більше високоосвічених священиків, Києво-Могилянська академія, Український католицький університет, можливо, ще декілька некорумпованих вузів також покликані до творіння духовної еліти в Україні. Проте чомусь не здійснюється метафізичний феномен синтезу релігійної духовності, інтелекту і патріотизму. Бо саме такий синтез творить високодуховного інтелігентного християнина. Християнина, преображеного повнотою Духа Святого.
А справа християнського прозріння, на нашу думку, очевидна. І на цю «очевидність» вказував у свій час великий митрополит Андрей Шептицький. Він постійно звертався до священиків з закликом іти в народ, вивчати його проблеми і допомагати йому ці проблеми вирішувати. Саме таке поєднання справжнього духовного виховання і духовної практики формує нову якість як самого вихователя, так і його вихованців. Реалізація ж цього істинного духовного преображеня має здійснюватися в парафіях.
На щастя, в багатьох парафіях така робота вже розпочалася. Однак об’єм цієї роботи є ще мало відчутним. Виклики часу сущого українського буття вимагають творчого осмислення повчань нашого великого митрополита Андрея і створення ефективної концепції оновлення наших парафій. Маю на увазі під «нашими» парафіями християнські парафії усіх конфесій України.
Вірю, що концепція оновлення парафій найближчим часом буде розроблена ентузіастами Обнови християнського життя, і, щоб цей час прискорити, пропоную декілька думок щодо вирішення фундаментальних проблем українського суспільства.
Основною проблемою України є критично низький рівень духовного і тілесного здоров’я. Особливою проблемою є дитячий алкоголізм, за рівнем якого Україна займає перше місце в світі. При рекрутуванні наших юнаків до Українського війська «відбраковуються» до вісімдесяти відсотків дітей. А поголовне куріння, а наркотики, а розбещення інтернетом та іншими засобами масової інформації і,як наслідок, духовна і тілесна деградація?! Але ж таке тотальне «обезздоровлення» дітей і молоді забирає в України її майбутнє. Як свідчить дійсність, влада в Україні впродовж усієї нашої незалежності виглядає антиукраїнською, бо навіть під —час багатовікової окупації нашого народу в минулому не було такого жахливого стану зі здоров’ям Нації. Цей справжній виклик часу можна подолати активізацією парафіяльного життя, яке одночасно стане і початком формування громадянського суспільства. Для цього потрібно створити парафіяльні і міжпарафіяльні школи здорового способу життя. Розуміючи під здоровим способом життя духовне очищення і певну систему психічного і тілесного оздоровлення. Автор даної розвідки працює над розробкою такої системи і готовий долучитися до активізації парафіяльного життя щодо оздоровлення нашої молоді.
Одночасно з оздоровленням своїх парафіян парафіям потрібно проводити моніторинг соціального стану парафій. Маються на увазі як окремі особи, так і організації. Потрібний прискіпливий аналіз духовно-інтелектуальних, мистецьких, господарських можливостей парафії, а також її потреби. Особливо потреби тих, хто неспроможний собою заопікуватися. Бо кожен потребуючий опіки має таку опіку отримати. Тож необхідно кооперувати знання, світовий досвід, особисті можливості для налагодження життя у взаємодоповненні. Адже Господь сотворив нас не для взаємоподолання, а для взаємодоповнення. При такому розумінні Господнього плану духовно-просвітницька діяльність, створення і розвиток кооперативного руху, співпраця з іншими парафіями, активна участь в житті свого району і міста «викристалізує» активних парафіян і тим самим підготує їх до роботи як в органах самоврядування, так і в державних органах.
Вважаючи духовне і тілесне оздоровлення наших дітей першочерговим завданням кожної парафії, пропонується ще кілька напрямків в роботі парафій. Продовження ж переліку напрямків діяльності парафій продовжать далі «розбуджені » парафіяни.
Тимчасово непрацюючі, педагогічно обдаровані парафіяни, можуть провадити домашні дитячі садочки. Тут можуть бути різні варіанти. Молоді мами по черзі доглядають кілька дітей; старші пані після належної «профорієнтації» створюють міні-садочки тощо. Далі. Волонтери будь-якого віку допомагають по черзі доглядати одиноких хворих, купувати продукти, ліки, щось випрати, відремонтувати. Багато поверхові старі (понад 25 років) будівлі вимагають заміни поржавілих водопровідних труб, ліфтів, Тут також є багато роботи для ентузіастів. Ремонти помешкань, електричного, сантехнічного обладнання силами парафіян-умільців об’єднає багатьох людей в творінні справжньої парафіяльної спільноти. Поширення компютерної освіти дасть змогу широко користуватися інтернетом для просвітянської діяльності, ознайомлення з досвідом як інших парафій, так і зі світовим досвідом кооперативної діяльності.
Дуже цікавими бачиться міжпарафіяльна співпраця міста і села. Кооперація у виробництві екологічно чистої їжі є надзвичайно актуальною. Відпочинок «міських» дітей влітку на селах в сім’ях одиноких літніх людей, допомагаючи їм в простих роботах — принести води, дров, пасти корову, прополоти город тощо буде цікавим і не обтяжливим для міської дитини, наповнить її новими враженнями і буде дуже помічним старшим людям. А одиноким старшим людям ще й потрібно просто з кимсь поспілкуватися. Звичайно, діти повинні знаходитися також і під опікою активу сільської парафії. Вечірні забави, просвітницькі бесіди, спортивні змагання, походи гармонійно доповнять такий сільський відпочинок гарним духовним здоров’ям.
Таким чином, оновлення парафії турботою про ближніх, усвідомленням важливості жити в повноті любові взаємодоповнення сприятиме творінню в парафіях справжнього тіла Христового.
Активізація мирян щодо оновлення парафій спричиниться до оновлення свідомості церковних ієрархів. Бо справжнім священиком повинна бути найдуховніша особа парафії, яка одночасно повинна володіти найрізноманітнішими знаннями з усіх областей культури, тобто бути високодуховною, високоосвіченою та високоморальною особистістю широкої культури. І саме такі священики стануть справжніми духовними лідерами, орієнтирами для духовного розвитку нас, мирян.
Таким чином, оновлення парафій стане одним з «золотих ключів» до розбудови громадянського суспільства, і, як наслідок, — шляхом до зміни на краще ситуації в Україні.
Богдан Максимович
22 червня, 2010 року