Мирянське життя

На початку 1950-х років, розуміючи необхідність відновлення присутності християнства в студентському середовищі, отець Луїджі Джуссані, професор Богословського факультету в Венегоно (Варезе), присвятив себе викладанню релігії в школах. Досвід невеликої групи студентів з класичної школи Берш (Berchet) у Мілані, яка зібралася довкола нього, привів до створення товариства студентської молоді Gioventù Studentesca. За сильної підтримки архієпископа Мілана Джованні Батіста Монтіні, майбутнього папи Павла VI, товариство Gioventù Studentesca поширилося на інші міста Італії, а після 1968 року воно також почало залучати у свої ряди студентів та дорослих. Це привело до створення спільноти «Сопричастя і визволення».

Ідея створення асоціації випускників католицьких шкіл — деякі з яких були засновані вкінці 19-го століття — виринула в 1960 році на євхаристійному конгресі в Мюнхені, Німеччина, під головуванням кардинала Агостіно Беа, який закликав делегатів випускників європейських єзуїтських шкіл організуватися, щоб надати своєму свідоцтву на користь Христа більш інституційної форми.

Всесвітній союз католицьких вчителів бере свій початок з 1908 року, коли президенти асоціацій католицьких вчителів Австрії, Нідерландів, Швейцарії та Німеччини на спільному зібранні, присвяченому розгляду проблем у галузі освіти та їх вирішення, висунули ідею створення Міжнародної асоціації католицьких вчителів.

Міжнародне бюро католицької освіти було засноване в Люцерні, Швейцарія, групою людей, які бажали налагодити співпрацю в галузі викладання та освіти. У листопаді 1950 року Frans op de Coul, голова Католицького управління освіти і викладання у Нідерландах, скликав представників католицьких освітніх організацій з шести країн з метою створення оперативного координуючого Секретаріату, який би працював задля зміцнення союзу між окремими особами і організаціями, відповідальними за католицьку освіту в усьому світі.

Міжнародна католицька асоціація з питань ЗМІ постала в результаті злиття двох організацій, які вже існували з 1928 року: OCIC — Міжнародної католицької організації з питань кінематографії, а також UNDA, Міжнародної католицької асоціації радіомовлення і телебачення. Вона визнана Святійшим Престолом як Міжнародна католицька організація, і є членом Конференції міжнародних католицьких організацій

Комітет CICIAMS виник в Люрді, Франція, під назвою «Міжнародний студійний комітет для асоціацій католицьких медсестер» під час з’їзду делегатів асоціацій католицьких медсестер з різних країн, що відбувся у 1928 році в Базелі, Швейцарія. Оскільки кількість членів збільшувалася, серед яких були не лише медсестри, але й інші фахівці з галузі медицини та соціальної праці, Комітет змінив свою попередню назву в 1946 році на теперішню.

Історія союзу почалася в 1927 році, коли група французьких, німецьких, австрійських та швейцарських журналістів створила Міжнародну організацію католицьких журналістів з метою пропагування журналістики, яка заснована на ґрунтовних цінностях.

Міжнародний союз католицьких юристів бере свої витоки із асоціацій католицьких юристів, які існували у різних країнах, починаючи з 1940-х років. Після Другої світової війни католицькі юристи створили Форум у складі Міжнародного католицького руху з питань інтелектуальних і культурних справ, проте не мали власної організації для проведення своєї християнської діяльності у сучасному суспільстві.

Федерація визнана Святим Престолом як Міжнародна католицька організація, яка стала також членом Конференції міжнародних католицьких організацій. Як неурядова громадська організація вона співпрацює з Ecosoc як консультативний орган.

Міжнародний форум IFCA був рухом Католицьких Акцій, що діяли в Аргентині, Іспанії, Австрії, Мальті, Мексиці, Італії, після Синоду Єпископів 1987 року на тему покликання і місії мирян у Церкві та світі, та виходу у світ видання постсинодального апостольського повчання Christifideles Laici.

Міжнародний християнський союз підприємців постав як Міжнародна конференція Асоціацій католицьких роботодавців, до складу якої входили асоціації з Нідерландів, Бельгії та Франції (та спостерігачі від Італії Німеччини і Чехословаччини) в часі 40-ої річниці папської енцикліки Rerum Novarum, що ставила перед собою мету зібрати разом підприємців та менеджерів, які сповідували принципи християнського соціального вчення як дороговкази для своєї роботи та професійних обов’язків.

Рух християн-працівників був утворений асоціаціями працівників Австрії, Бельгії, Франції, Німеччини, Швейцарії та Голландії в 1950-х роках, які об’єдналися з метою створення міжнародної організації, яка б заохочувала обмін ідеями, знаннями та досвідом між її членами, щоб заохочувати солідарність між християнськими рухами працівників; щоб сприяти розповсюдженню рухів працівників-християн по цілому світі.