Перший серйозний конфлікт між ГКЦ та ОУН виник через свято «Українська Молодь Христові». Митрополит Андрей Шептицький та Головний Інститут Католицької Акції (ГІКА) запланували провести у 1933 році молодіжне свято «Українська Молодь Христові». Ідея такого свята зародилась ще у 1932 році, уперше її озвучив митрополит Шептицький на одній із конференцій Марійських Дружин.
Кінець ХІХ — початок ХХ ст. характеризувався масовою міграцією сільського населення до міст. На ринку праці з’явився вільнонайманий робітник з усіма супутніми проблемами: безробіттям та соціальними негараздами. Доволі ліберальні міста поступово витворювали дискурс, в якому Церкві, релігійності і традиційним цінностям відводились другорядні ролі. Саме в цей час Єпископат Католицької Церкви, намагався взяти свій голос у соціальних питаннях, стаючи насамперед на захист робітника. Так поступово зароджувалася соціальна доктрина Католицької Церкви, з її ідеями нової євангелізації та нового душпастирства. Окрім цього, Церква, разом із мирянськими товариствами, активно протистояла ліберальним рухам.
У міжвоєнних роках ХХ століття Греко-Католицька Церква була втягнена у затяжний внутрішній конфлікт, пов’язаний з баченням майбутнього розвитку самобутності цієї інституції. Греко-католицьке духовенство поділилося на два табори, відповідно підтримуючи орієнтацію просхідну (візантійську) чи прозахідну (латинську). Нове розходження загострилось знову у середині 30-тих років, що було наслідком запровадження у Галицькій митрополії Католицької Акції. Завдання нашої короткої розвідки проаналізувати діяльність товариства «Скала», що було створене єпископом Григорієм Хомишиним для поширення ідей Католицької Акції у Станіславській єпархії. Діяльність товариства відзначалась певною регіональною специфікою та виражала погляди прозахідного (латинського) табору греко-католицького духовенства.
